підкочуватися

ПІДКО́ЧУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., ПІДКОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, док.

1. Котячись, наближатися до кого-, чого-небудь.

Підкотилося перекотиполе від вітру і до самого його [Трохима] (Кв.-Осн., II, 1956, 416);

Виліз Сезон з погреба, підібрав одне [яблуко], що підкотилося аж під погрібник, витер об полу (Мушк., Серце.., 1962, 290);

// Котячись, потрапляти під що-небудь.

*Образно. Блискучою стрічкою підкочувався шлях під полозки, засніжені косогори полів разом з шляхом бігли назад (Добр., Очак. розмир, 1965, 208).

◊ О́чі підкоти́лися під ло́ба (вго́ру) — хтось сховав зіниці під верхніми повіками від хвилювання, здивування, болю і т. ін.

Хлопчик лежав горілиць, ясно-блакитні очі його підкотилися під лоба (Собко, Звич. життя, 1957, 87).

2. розм. Під’їжджати до кого-, чого-небудь або під щось, звичайно котячись на колесах.

Підтягалась величезна артилерія, а від Переяслава-Хмельницького вже підкочувались до Десни танки славнозвісного Кравченка (Довж., І, 1958, 316);

По другий бік вулиці котився візок і підкотився під ворота (Н.-Лев., II, 1956, 274);

В блиску, грохоті і дзвоні підкотивсь якраз трамвай (Тич., II, 1957, 326).

3. перен. Підніматися вгору (про сонце, місяць).

Підкотилось сонце вище, Кукурудзу сушить (Бажан, II, 1947, 73);

// під що. Наближатися до якої-небудь межі.

Середню освіту я дістав уже тоді, коли мені підкочувалося під тридцять літ (Вишня, II, 1956, 355);

Сонце підкочувалось вже під обідню пору (Іщук, Вербівчани, 1961, 406).

4. розм. Швидко наближатися (про явище, подію, рідше про людей і тварин).

Лісова пожежа підкотилася до самого болота (Збан., Крил. гонець, 1953, 18);

Жіночий гурт сміливо розколов чоловічий натовп і підкотився аж до ганку (Епік, Тв., 1958, 287);

Дмитрові до ніг підкотився кудлатий цуцик і лащився до рук, але він ногою відкинув його в потік (Чорн., Потік.., 1956, 299).

5. перен., фам. Підлесливо звертатися до кого-небудь, добиваючись, домагаючись чогось.

— Прошу зважити іще на одно. Я не питущий, отже, не підкочуйтеся до мене з чаркою (Кучер, Прощай.., 1957, 341);

— А ти підкотися [до лісовиків] де просьбою, та й могорича не шкодуй. Першим дядькам славну дамо землю. Ну, то не мені тебе вчити (Стельмах, І, 1962, 289).

6. перен., розм. Про появу хворобливого, болісного і т. ін. почуття.

Перед очима її церква.. Співають херувими; а їй під груди щось підкочується, лізе з горла і так хочеться крикнути дико, не своїм голосом (Коцюб., І, 1955, 278);

Голос його затремтів. Він відчув, що йому підкочується до горла неможливо гарячий клубок (Мик., II, 1957, 226);

Тривога зростала, підкочувалася клубком страху до самого серця (Ле, Ю. Кудря, 1956, 39);

Вона не скрикнула, тільки сльози до горла підкотилися ще дужче, і дівчина кинулася бігти вулицею (Гр., Без хліба, 1958, 85);

Я нічого не відповів. Якесь тривожне чуття підкотилось мені під серце і здалося, що я самотній (Досв., Вибр., 1959, 420).

7. тільки недок. Пас. до підко́чувати¹.

ПІДКО́ЧУВАТИСЯ² див. підка́чуватися¹.