підкочувати

ПІДКО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.

1. перех. Котячи, наближати до кого-, чого-небудь.

Воротарі підкотили важкі колоди, щоб вітер не гойдав воріт, і бігцем рушили доганяти військо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 324);

// Котячи, переміщати, поміщати під що-небудь.

*Образно. — Кораблі на морі поспішають перебігти свій шлях, щоб їх не захватив у дорозі шторм.. Бовтаються, перелітають з хвилі на хвилю, вірніш — хвиля підкочує під них свої піняві боки (Ю. Янов., II, 1958, 40).

◊ Підко́чувати (підкоти́ти) о́чі під ло́ба (вго́ру) — від хвилювання, здивування, болю і т. ін. ховати зіниці під верхніми повіками.

Олена Петрівна забігала по кімнаті, охаючи і підкочуючи під лоба очі (Рибак, Час.., 1960, 419);

— Ой господи, господи, за кого я тільки втопила свою голову і свої десятини! — вхопилася руками за розпатлані коси Олена, а очі так страдницьки підкотила вгору, що між повіками ворушилися тільки одні білки (Стельмах, І, 1962, 569).

2. перех. Везучи або штовхаючи візок, коляску і т. ін. або везучи когось, наближати до кого-, чого-небудь.

[Орест:] Мамо, підкоти мене до перил, я хочу дивиться на дорогу, звідси нічого не видно. (Груїчева підкочує його до того місця, де сама тільки що стояла) (Л. Укр., II, 1951, 88);

— Відчиняються ворота, і чорні коні під самі вікна підкочують чорну коляску (Стельмах, II, 1962, 305);

Пара найкращих панських гнідих з гуркотом підкотила до ганку легкий ресорний візок, на якому розмістилася уся родина Гната Крикливця (Мур., Бук. повість, 1959, 143).

3. неперех., розм., рідко. Те саме, що підко́чуватися¹ 2.

Експрес підкочував до чергової станції (Смолич, Мир.., 1958, 354);

Казанцев підкотив під корчму й спинив коні (Н.-Лев., III, 1956, 158);

Машина підкотила до управи, кинувши світло фар на ганок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 194).

4. перех. і неперех., перен., розм. Несподівано відчути біль, хворобливий стан і т. ін.

Тихон відчув, як тьохнуло серце і до горла підкотив якийсь клубок. По обличчю забігали тіні, а губи, силкуючись щось сказати, лише безсило смикались (Панч, В дорозі, 1959, 28);

Наступного ранку Хома Микитович прокинувся не в дусі. Гнітюче почуття, як тільки розкрив очі, каменем підкотило до горлянки (Грим., Незакінч. політ, 1962, 30).

ПІДКО́ЧУВАТИ² див. підка́чувати¹.