1. Словник української мови Грінченка

підкочувати

Підко́чувати, -чую, -єш

сов. в. підкоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Подкатывать, подкотить. Я колесо підкочу. Чуб. III. 70. Підкотили віз під повітку. Чуб. V. 963.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкочувати — підко́чувати 1 дієслово недоконаного виду наближати підко́чувати 2 дієслово недоконаного виду підгортаючи, піднімаючи, робити коротшим — про одяг, взуття Орфографічний словник української мови
  2. підкочувати — I -ую, -уєш, недок., підкотити, -очу, -отиш, док. 1》 перех.Котячи, наближати до кого-, чого-небудь. || Котячи, переміщати, поміщати під що-небудь. 2》 перех. Везучи або штовхаючи візок, коляску і т. ін. або везучи когось, наближати до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підкочувати — ПІДКО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. що. Котячи, наближати до кого-, чого-небудь. Воротарі підкотили важкі колоди, щоб вітер не гойдав воріт, і бігцем рушили доганяти військо (А. Словник української мови у 20 томах
  4. підкочувати — ЗАКА́ЧУВАТИ (ЗАКО́ЧУВАТИ) (підгортати край одягу чи його частини), ЗАСУ́КУВАТИ, ПІДКА́ЧУВАТИ (ПІДКО́ЧУВАТИ), ПІДСУ́КУВАТИ, ЗАКА́СУВАТИ діал., ПІДКА́СУВАТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  5. підкочувати — ПІДКО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. перех. Котячи, наближати до кого-, чого-небудь. Воротарі підкотили важкі колоди, щоб вітер не гойдав воріт, і бігцем рушили доганяти військо (Хижняк... Словник української мови в 11 томах