підкочуватися

ПІДКО́ЧУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., ПІДКОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, док.

1. Котячись, наближатися до кого-, чого-небудь.

Підкотилося перекотиполе від вітру і до самого його [Трохима] (Г. Квітка-Основ'яненко);

І в його уяві промайнуло, як .. перервалася та павутина, яка припинала місяць до хреста, і стала скручуватися .. І все більшим і більшим жужмом підкочувалася до місяця (Т. Осьмачка);

Виліз Сезон з погреба, підібрав одне [яблуко], що підкотилося аж під погрібник, витер об полу (Ю. Мушкетик);

// Котячись, потрапляти під що-небудь.

Рудольф стоїть біля вікна й дивиться, як листя .. женеться алеєю, із жалібним шелестом підкочуючись під коріння (В. Винниченко);

* Образно. Блискучою стрічкою підкочувався шлях під полозки, засніжені косогори полів разом з шляхом бігли назад (С. Добровольський).

2. розм. Під'їжджати до кого-, чого-небудь або під щось, звичайно котячись на колесах.

До готелю щоранку підкочувались візники, щоб забрати пасажирів (з газ.);

По другий бік вулиці котився візок і підкотився під ворота (І. Нечуй-Левицький);

В блиску, грохоті і дзвоні підкотивсь якраз трамвай (П. Тичина).

3. перен. Підніматися вгору (про сонце, місяць).

Підкотилось сонце вище, Кукурудзу сушить (М. Бажан);

// під що. Наближатися до якої-небудь межі.

Середню освіту я дістав уже тоді, коли мені підкочувалося під тридцять літ (Остап Вишня);

Сонце підкочувалось вже під обідню пору (А. Іщук).

4. розм. Швидко наближатися (про явище, подію, рідше про людей і тварин).

Лісова пожежа підкотилася до самого болота (Ю. Збанацький);

Жіночий гурт сміливо розколов чоловічий натовп і підкотився аж до ґанку (Г. Епік);

Дмитрові до ніг підкотився кудлатий цуцик і лащився до рук, але він ногою відкинув його в потік (С. Чорнобривець).

5. перен., фам. Підлесливо звертатися до кого-небудь, добиваючись, домагаючись чогось.

– Прошу зважити іще на одно. Я не питущий, отже, не підкочуйтеся до мене з чаркою (В. Кучер);

До пана раптом тихо підкочується Вінтер і щось шепче йому на вухо (В. Винниченко);

– А ти підкотися [до лісовиків] де просьбою, та й могорича не шкодуй. Першим дядькам славну дамо землю. Ну, то не мені тебе вчити (М. Стельмах);

Романові хочеться сказати дівчині щось тепле. Він підправляє кашкета, не знає, що сказати, з якого боку підкотитися (Б. Харчук).

6. перен., розм. Про появу хворобливого, болісного і т. ін. почуття.

Перед очима її церква .. Співають херувими; а їй під груди щось підкочується, лізе з горла і так хочеться крикнути дико, не своїм голосом (М. Коцюбинський);

Нова хвиля злості підкочувалася під серце старого гетьмана (Б. Лепкий);

Тривога зростала, підкочувалася клубком страху до самого серця (Іван Ле);

Вона не скрикнула, тільки сльози до горла підкотилися ще дужче, і дівчина кинулася бігти вулицею (Б. Грінченко);

Я нічого не відповів. Якесь тривожне чуття підкотилось мені під серце і здалося, що я самотній (Олесь Досвітній).

7. тільки недок. Пас. до підко́чувати¹.

Попереду був Дніпро, і кожен від генерала до солдата, розумів, що треба поспішати на правий берег .. Підтягалась артилерія, а від Переяслава-Хмельницького вже підкочувалися до Десни танки славнозвісного Кравченка (О. Довженко).

ПІДКО́ЧУВАТИСЯ² див. підка́чуватися¹.