підлий
ПІ́ДЛИЙ, а, е.
1. Який викликає осуд.
Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ (Гончар, III, 1959, 237);
Підлий вчинок;
// Схильний до негідного вчинку, здатний на такий вчинок.
Начальником поліції він став з першого ж дня фашистської навали і з першого ж дня почав наганяти жах на весь район. Від руки цього підлого виконавця фашистських наказів загинули десятки людей (Довж., І, 1958, 297);
У противагу куркульській молоді — розбещеній, підлій, боягузливій, жорстокій, Головко малює постаті дітей бідноти в привабливих і теплих тонах (Іст. укр. літ., II, 1956, 435);
// у знач. ім. пі́длий, лого, ч., зневажл. Той, хто своїми вчинками викликає осуд.
Мухи сідають на ранах, Пчоли [бджоли] на квітках пахучих; Добрий все бачить лиш добре, Підлий лиш підле у других (Фр., XI, 1952, 76);
// Уживається як лайливе слово.
— А хто своїх бісових вилупків натравляв кидатись груддям? Скалічити ж дитину можна: печінки одбити, око вибити… Підлі, не знаєте? (Мирний, IV, 1955, 81);
// у знач. ім. пі́дле, лого, с. Те, що викликає осуд, негативне ставлення.
Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (Сим., Земне тяжіння, 1964, 53).
2. розм. Дуже поганий; препоганий.
Взагалі — переживаємо підлі часи. Суспільність забита, залякана, втомлена (Коцюб., III, 1956, 313);
[Професор:] Надзвичайно підла погода. Вдень було ясно, а тепер дощ і сніг (Коч., II, 1956, 43).
Значення в інших словниках
- підлий — (який поводиться негідно) негідний, зневажл.: гидкий, гидотний, мерзенний, огидливий, паскудний, (над міру) плюгавий. Словник синонімів Полюги
- підлий — пі́длий прикметник Орфографічний словник української мови
- підлий — (непорядний) безчесний, ниций, мерзенний, низький; (вчинок) негідний, ганебний, підлотний; (намір) підступний, злочинний; ЛАЙ. падлючий, паскудний. Словник синонімів Караванського
- підлий — -а, -е. 1》 Який викликає осуд. Підлий вчинок. || Схильний до негідного вчинку, здатний на такий вчинок. || у знач. ім. підлий, -лого, ч., зневажл. Той, хто своїми вчинками викликає осуд. || Уживається як лайливе слово. || у знач. ім. підле, -лого... Великий тлумачний словник сучасної мови
- підлий — ПІ́ДЛИЙ, а, е. 1. Який викликає осуд. Підле вбивство парламентерів викликало гнів, хвилю обурення серед наших військ (О. Гончар); Роксолана ненавиділа ту силу і саме себе за те, що дає притулок у своїй душі почуттям низьким і підлим (П. Словник української мови у 20 томах
- підлий — ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙ розм., ОБЛУ́ДЛИВИЙ розм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙ розм., ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙ розм., ГАДЮ́ЧИЙ розм., ЗМІЇ́НИЙ розм. Словник синонімів української мови
- підлий — Пі́длий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підлий — Підлий, -а, -е 1) Подлый, низкій. Підла чернь корчемна. К. ЦН. 245. 2) Дурной. Доброму животові, то й кий не вадить, а підлому, то й пироги вадять. Ном. № 7159. Словник української мови Грінченка