підлий

пі́длий

-а, -е.

1》 Який викликає осуд. Підлий вчинок.

|| Схильний до негідного вчинку, здатний на такий вчинок.

|| у знач. ім. підлий, -лого, ч., зневажл. Той, хто своїми вчинками викликає осуд.

|| Уживається як лайливе слово.

|| у знач. ім. підле, -лого, с. Те, що викликає осуд, негативне ставлення.

2》 розм. Дуже поганий; препоганий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

підлий — (який поводиться негідно) негідний, зневажл.: гидкий, гидотний, мерзенний, огидливий, паскудний, (над міру) плюгавий. Словник синонімів Полюги
підлий — пі́длий прикметник Орфографічний словник української мови
підлий — (непорядний) безчесний, ниций, мерзенний, низький; (вчинок) негідний, ганебний, підлотний; (намір) підступний, злочинний; ЛАЙ. падлючий, паскудний. Словник синонімів Караванського
підлий — ПІ́ДЛИЙ, а, е. 1. Який викликає осуд. Підле вбивство парламентерів викликало гнів, хвилю обурення серед наших військ (О. Гончар); Роксолана ненавиділа ту силу і саме себе за те, що дає притулок у своїй душі почуттям низьким і підлим (П. Словник української мови у 20 томах
підлий — ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙ розм., ОБЛУ́ДЛИВИЙ розм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙ розм., ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙ розм., ГАДЮ́ЧИЙ розм., ЗМІЇ́НИЙ розм. Словник синонімів української мови
підлий — Пі́длий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
підлий — ПІ́ДЛИЙ, а, е. 1. Який викликає осуд. Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ (Гончар, III, 1959, 237); Підлий вчинок; // Схильний до негідного вчинку, здатний на такий вчинок. Словник української мови в 11 томах
підлий — Підлий, -а, -е 1) Подлый, низкій. Підла чернь корчемна. К. ЦН. 245. 2) Дурной. Доброму животові, то й кий не вадить, а підлому, то й пироги вадять. Ном. № 7159. Словник української мови Грінченка