підлокітник
ПІДЛОКІ́ТНИК, а, ч. Поруччя, бильця крісла, на які, сидячи, спираються ліктями.
Роза схилилась на підлокітник, сперлась на долоні і тоскними очима фіксувала бурхливе життя вокзалу, що тимчасово став польовим штабом армії (Кир., Вибр., 1960, 119);
Якщо кілька років тому на деяких сільськогосподарських машинах ще встановлювали металеві сидіння, то тепер їх замінили м’якими з опорними спинками і підлокітниками (Хлібороб Укр., 6, 1966, 40).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підлокітник — підлокі́тник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- підлокітник — -а, ч. Поруччя, бильця крісла, на які, сидячи, спираються ліктями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підлокітник — ПІДЛОКІ́ТНИК, а, ч. Поруччя, бильця крісла, на які, сидячи, спираються ліктями. Роза схилилась на підлокітник, сперлась на долоні і тоскними очима фіксувала бурхливе життя вокзалу, що тимчасово став польовим штабом армії (І. Словник української мови у 20 томах
- підлокітник — БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла). Словник синонімів української мови