1. Великий тлумачний словник сучасної мови

підлокітник

підлокі́тник

-а, ч.

Поруччя, бильця крісла, на які, сидячи, спираються ліктями.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підлокітник — підлокі́тник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. підлокітник — ПІДЛОКІ́ТНИК, а, ч. Поруччя, бильця крісла, на які, сидячи, спираються ліктями. Роза схилилась на підлокітник, сперлась на долоні і тоскними очима фіксувала бурхливе життя вокзалу, що тимчасово став польовим штабом армії (І. Словник української мови у 20 томах
  3. підлокітник — БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла). Словник синонімів української мови
  4. підлокітник — ПІДЛОКІ́ТНИК, а, ч. Поруччя, бильця крісла, на які, сидячи, спираються ліктями. Роза схилилась на підлокітник, сперлась на долоні і тоскними очима фіксувала бурхливе життя вокзалу, що тимчасово став польовим штабом армії (Кир., Вибр. Словник української мови в 11 томах