1. Словник української мови в 11 томах

підмощуватися

ПІДМО́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДМОСТИ́ТИСЯ, ощу́ся, о́стишся, док.

1. розм. Підкладати що-небудь під себе.

2. до кого, розм. Сідати, влаштовуватися, примощуючись де-небудь, біля когось.

Побачив [Охрім], що Еней гнівився, До його зараз підмостився, За білу рученьку і взяв (Котл., І, 1952, 107);

// до кого, рідко під кого, перен., фам. Входити у чиє-небудь довір’я, задобрювати, підкуповувати і т. ін. когось.

Щоб поставить на своє, То багатир не поскупився, Під кого треба — підмостився (Укр. поети-романтики.., 1968, 598).

3. тільки недок. Пас. до підмо́щувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підмощуватися — підмо́щуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підмощуватися — див. залицятися; лестити; піддобрюватися Словник синонімів Вусика
  3. підмощуватися — -уюся, -уєшся, недок., підмоститися, -ощуся, -остишся, док. 1》 розм. Підкладати що-небудь під себе. 2》 до кого, розм. Сідати, влаштовуватися, примощуючись де-небудь, біля когось. || до кого, рідко під кого, перен., фам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підмощуватися — ПІДМО́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДМОСТИ́ТИСЯ, ощу́ся, о́стишся, док. 1. розм. Підкладати що-небудь під себе. 2. до кого, розм. Сідати, влаштовуватися, примощуючись де-небудь, біля когось. Словник української мови у 20 томах
  5. підмощуватися — ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯ до кого (догідливістю добиватися доброго ставлення до себе, вигоди, користі тощо), ЗАПОБІГА́ТИ перед ким, також із сл. ласки в кого, чиєї, ЛАБУ́ЗНИТИСЯ розм., ПІДБИВА́ТИСЯ розм., ПІДЛИПА́ТИ розм., ПІДСУВА́ТИСЯ (ПІДСО́ВУВАТИСЯ) розм. Словник синонімів української мови