1. Словник української мови в 11 томах

підмітати

ПІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех.

1. Замітаючи, робити чистим (підлогу, вулицю і т. ін.).

Підмітала [прибиральниця] коридор і поливала вазони на вікнах наших кабінетів та лабораторій (Грим., Подробиці.., 1956, 116);

Галочка підмела велику хату, повісила на кілочок чистий рушник (Кв.-Осн., II, 1956, 320);

// Мітлою згортати, збирати що-небудь, очищати від чогось.

Сторож підмітав.. порозкидані шматочки нікчемного паперу (Мирний, І, 1949, 252).

2. перев. док., перен., розм. Забрати все до останку.

— Немає, синку, ні подушечки, ані ковдри ніякої. Все підмели [загарбники], все очистили, дияволи (Збан., Єдина, 1959, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підмітати — підміта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підмітати — -аю, -аєш, недок., підмести, -ету, -етеш, док., перех. 1》 Замітаючи, робити чистим (підлогу, вулицю і т. ін.). || Мітлою згортати, збирати що-небудь, очищати від чогось. 2》 перев. док., перен., розм. Забрати все до останку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підмітати — Мести, замітати, замести, позамітати Словник чужослів Павло Штепа
  4. підмітати — ПІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., що. 1. Замітаючи, робити чистим (підлогу, вулицю і т. ін.). Підмітала [прибиральниця] коридор і поливала вазони на вікнах наших кабінетів та лабораторій (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. підмітати — ЗАМІТА́ТИ (мітлою, віником збирати з якоїсь поверхні сміття), МЕСТИ́, ПІДМІТА́ТИ, ВИМІТА́ТИ, ОБМІТА́ТИ (навколо чого-небудь). — Док.: замести́, підмести́, ви́мести, обмести́. Він знов приймавсь за роботу, носив воду і дрова, замітав двір (М. Словник синонімів української мови
  6. підмітати — Підміта́ти, -та́ю, -єш гл. Подметать. Буду хату підмітати, малі діти колихати. Чуб. V. 833. Словник української мови Грінченка