підпливати

ПІДПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПЛИВТИ́ і ПІДПЛИСТИ́, иву́, иве́ш, док.

1. Пливти плавом або на чому-небудь, наближаючись до когось, чогось.

Русалка (підпливає близенько, хапає за руку, заглядає в вічі) (Л. Укр., III, 1952, 188);

Вдосвіта з великими труднощами стали підпливати човном до затопленого села Загребелля (Довж., Зач. Десна, 1957, 484);

Переборюючи течію й цурпалки льоду, я підплив до Жабі, що зовсім поринула у воду (Досв., Вибр., 1959, 183);

// перен. Підходити, під’їжджати повільно або поважно, ніби пливучи.

Вони [купці] негайно ж підпливли до неї [княгині Ольги], низько вклонились, привітались, заходились скаржитись і нарікати (Скл., Святослав, 1959, 137);

Ешелон підплив до перону під співи, музику, сміх, радісні вигуки (Дім., Ідол, 1961, 348).

2. Пливти плавом або на чому-небудь, потрапляючи під щось.

Підпливти під міст; *Образно. Хмари, як хвилі, перекочувалися на небі, підпливали одна під одну (Ю. Янов., II, 1958, 97);

// Текти, проникати під кого-, що-небудь; підтікати.

Струмок виходить з берегів, вода підпливає під поли намету (Перв., Дикий мед, 1963, 281).

3. Підніматися з глибини чого-небудь на поверхню.

Вони говорили йому, що яма багата, що кип’ячка буде раз у раз підпливати (Фр., І, 1955, 141);

*Образно. Нова хвиля злості стала підпливати йому до серця (Круш., Буденний хліб.., 1960, 83);

// перен. Рухатися, переміщатися (перев. про небесні світила).

Уже сонце високо підплило, бралося до раннього обіду (Мирний, III, 1954, 314).

4. чим. Лежати залитим або заливатися, змочуватися кров’ю, слізьми і т. ін.

Дивлюся: лежить той вусатий офіцер на підлозі й кров’ю підпливає (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 139);

Оксана.. плакала-плакала, аж слізьми підплила… (Кв.-Осн., II, 1956, 452);

// перен. Покриватися, вкриватися чим-небудь.

Темні гори поступово підпливають низовими білими туманами (Гончар, Новели, 1954, 68).