1. Словник української мови в 11 томах

підривник

ПІДРИВНИ́К, а́, ч.

1. військ. Спеціаліст з підривних робіт; сапер.

Всім тут відомо, що під час війни був їхній бригадир підривником в партизанському з’єднанні (Гончар, Тронка, 1963, 270);

// гірн. Той, хто підриває гірські породи.

Підривники скинуть на дно Малоалмаатинської ущелини.. перший схил, відірвавши мало не половину гори (Веч. Київ, 16.ХІ 1966, 4).

2. Капсуль, запал для здійснення вибуху; детонатор.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підривник — підривни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. підривник — [п'ідриеўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/-ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  3. підривник — -а, ч. 1》 військ. Спеціаліст із підривних робіт; сапер. || гірн. Той, хто підриває гірські породи. 2》 Капсуль, запал для здійснення вибуху; детонатор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підривник — ПІДРИВНИ́К, а́, ч. 1. військ. Спеціаліст з підривних робіт; сапер. Всім тут відомо, що під час війни був їхній бригадир підривником в партизанському з'єднанні (О. Гончар); // гірн. Той, хто підриває гірські породи. Словник української мови у 20 томах
  5. підривник — Пристрій для спричинення запалювання або вибуху снаряда; розрізняють контактні (ударні) та безконтактні (напр., такі, що діють при наближенні снаряда до цілі), миттєвої та сповільненої дії. Універсальний словник-енциклопедія
  6. підривник — ЗАПА́Л (пристрій для запалювання вибухової речовини), ДЕТОНА́ТОР, ПІДРИВНИ́К. Марія озирнулася в окоп і побачила матросів, що вкладали запали у великі протитанкові гранати (В. Словник синонімів української мови