підрум’янений

ПІДРУМ’Я́НЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підрум’я́нити.

Калитка сидів у заячій шапці-ушанці, веселий, підрум’янений морозцем (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 405);

— Дуже (ой, як дуже!) непогано, коли культура на столі у вигляді запашних паляниць.. чи там картоплі, підрум’яненої на колгоспній соняшниковій олії (Вишня, І, 1956, 372);

*Образно. Воно [сонце] з-за пилипівських схилів підсвічувало хмари, що, підрум’янені його променями, мчали над пальмірівськими полями (Руд., Остання шабля, 1959, 371).

2. у знач. прикм. Злегка рум’яний, підсмажений.

Відправляючи молитву, на столі отець розгледів пляшку, підрум’янену рибу, що виглядала з-під скатертини (Чорн., Потік.., 1956, 130).