1. Словник української мови в 11 томах

підсвічувати

ПІДСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., перех. і без додатка.

1. Освітлювати злегка, а також збоку, знизу або додатково.

З-за пилипів-ських схилів підсвічувало [сонце] хмари (Руд., Остання шабля, 1959, 371);

Довго не вилазить [Левко Іванович] звідти, хлопець йому туди ще й електричною лампочкою підсвічує, бо під бульдозером уже темно (Гончар, Тронка, 1963, 279);

У порівняно низьких кімнатах можна досягти враження висоти, підсвітивши стелю і верх стін (Веч. Київ, 4. ІІ 1961, 4).

2. тільки док., етн. Спричинитися до захворювання на лунатизм;

// безос.

Підсвітило його місяцем,.. тож верзе не знати що (Горд., Заробітчани, 1949, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підсвічувати — підсві́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підсвічувати — -ую, -уєш, недок., підсвітити, -ічу, -ітиш, док., перех. і без додатка. 1》 Освітлювати злегка, а також збоку, знизу або додатково. 2》 тільки док., етн. Спричинитися до захворювання на лунатизм. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підсвічувати — ПІДСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Освітлювати злегка, а також збоку, знизу або додатково. З-за пилипівських схилів підсвічувало [сонце] хмари (М. Словник української мови у 20 томах