1. Словник української мови в 11 томах

підстилати

ПІДСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш і рідко ПІДІСЛА́ТИ, підстелю́, підсте́леш, док., перех. і без додатка.

1. Стелити, класти що-небудь під когось, щось.

Поки донесли до церкви, то аж дванадцять разів зостановлялися читати євангелія і усякий раз підстилали бумажний платок (Кв.-Осн., II, 1956, 97);

Марта дістає.. свиту й підстеляє свекрусі під голову (Вас., III, 1960, 77);

Якби знав, де впаду, то й соломки б підстелив! (Укр.. присл.., 1955, 273);

Це Тоня своєю бригадирською владою заставила їх чепурити для овець кошару: там підмажте, там повимітайте, там підстеліть… (Гончар, Тронка, 1963, 322).

2. Розміщуватися, залягати безпосередньо під геологічною породою, грунтовим шаром і т. ін.

Шар глини підстилає пісок.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підстилати — підстила́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. підстилати — -аю, -аєш і підстеляти, -яю, -яєш, недок., підстелити, -стелю, -стелиш і рідко підіслати, підстелю, підстелеш, док., перех. і без додатка. 1》 Стелити, класти що-небудь під когось, щось. 2》 Розміщуватися, залягати безпосередньо під геологічною породою, ґрунтовим шаром і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підстилати — ПІДСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш і рідко ПІДІСЛА́ТИ, підстелю́, підсте́леш, док., що і без дод. 1. Стелити, класти що-небудь під когось, щось. Марта дістає .. свиту й підстеляє свекрусі під голову (С. Словник української мови у 20 томах
  4. підстилати — ПІДКЛАДА́ТИ (за допомогою чогось робити що-небудь вищим, зручнішим для сидіння, лежання тощо), ПІДСТИЛА́ТИ, ПІДСТЕЛЯ́ТИ, ПІДМО́ЩУВАТИ розм. — Док.: підкла́сти, підстели́ти, підіслати, підмости́ти. Словник синонімів української мови
  5. підстилати — Підстила́ти, -ла́ю, -ла́єш; підісла́ти, підстелю́, -сте́леш, -сте́лють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підстилати — Підстила́ти, -ла́ю, -єш сов. в. підіслати, -стелю́, -леш, гл. Як дитина падає, то Бог подушку підстилає. Ном. № 9249. Словник української мови Грінченка