підчіплювати
ПІДЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. підче́плять; док., перех.
1. Чіпляти що-небудь до чогось ззаду або знизу.
Підчепив [Левко] мішок.. і почав вигрібати муку (Стельмах, І, 1962, 147);
Танк бурею розгорнувся перед «Москвичем», водій хвацько підчепив його сталевим тросом і поволік у бік каналу (Гончар, Тронка, 1963, 184).
2. Підхоплюючи і зачіплюючи чим-небудь, затримувати, закріплювати і т. ін.
Слід пам’ятати, що на краях в’язання для міцності крючком підчіплюють всю петлю (В’язання.., 1957, 18);
Найверткішу вівцю можна підчепити карлючкою-гирлигою, ..підтягнути до себе (Гончар, Таврія, 1952, 157).
3. перен. Говорити що-небудь ущипливе, ставлячи когось у смішне, скрутне становище.
Умів усякого словами підчепити.
4. перен., розм. Знайомитись з ким-небудь, здобувати чиюсь прихильність.
Наш губрій підчепив дочку.. головного інженера металургійного заводу (Загреб., Спека, 1961, 72);
// Діставати яку-небудь хворобу.
Взимку легко підчепити нежить.
Значення в інших словниках
- підчіплювати — підчі́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підчіплювати — -юю, -юєш, недок., підчепити, -чеплю, -чепиш; мн. підчеплять; док., перех. 1》 Чіпляти що-небудь до чогось ззаду або знизу. 2》 Підхоплюючи і зачіплюючи чим-небудь, затримувати, закріплювати і т. ін. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підчіплювати — ПІДЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. підче́плять; док., кого, що. 1. Чіпляти що-небудь до чогось ззаду або знизу. Підчепив [Левко] мішок .. і почав вигрібати муку (М. Словник української мови у 20 томах
- підчіплювати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови