підшитий
ПІДШИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підши́ти.
Сафрон розстебнув сорочку, пальцями розірвав підшиту до коміра стьожку (Стельмах, II, 1962, 220);
З подивом відзначив [Микола], які слизькі в нього валянці, підшиті знизу для міцності червоною німецькою гумою (Загреб., Шепіт, 1966, 7);
Роберт переносив папки на стіл, а Геллерфорт гортав підшиті в них папери (Хижняк, Тамара, 1959, 122);
// підши́то, безос. присудк. сл.
Документ являє собою досить добре збережений зошит, в якому акуратно підшито 148.. сторінок цупкого паперу з водяними знаками 1828 року (Вітч., 4, 1964, 174).
◊ Ві́тром підши́тий див. ві́тер;
Підши́тий тру́сом — дуже, занадто боягузливий, лякливий.
[Гостомисл:] Біжіть! Чень там стоїть хто розумніший, Що не підшитий трусом! (Фр., IX, 1952, 268);
Соба́ками підши́тий — дуже, занадто злий.
Добрий би був чоловік, та собаками підшитий (Укр.. присл.., 1955, 154).
2. у знач. прикм. З пришитою підошвою.
Він був у латаній свиті поверх теплого кожушка, на ногах мав підшиті валянки (Кучер, Трудна любов, 1960, 294).
3. у знач. прикм. Скріплений, зшитий з чим-небудь.
Він розкрив одну папку й почав з надмірною обережністю всіма пальцями перегортати підшиті папери (Ткач, Черг. завдання, 1951, 41).
Значення в інших словниках
- підшитий — підши́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- підшитий — [п'іджшитией] м. (на) -тому /-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
- підшитий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підшити. || підшито, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.З пришитою підошвою. 3》 у знач. прикм. Скріплений, зшитий з чим-небудь. 4》 розм. Хворий на алкоголізм у стадії лікування підшкірною ампулою; закодований від алкоголізму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підшитий — ПІДШИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підши́ти. Сафрон розстебнув сорочку, пальцями розірвав підшиту до коміра стьожку (М. Стельмах); З подивом відзначив [Микола], які слизькі в нього валянці, підшиті знизу для міцності червоною німецькою гумою (П. Словник української мови у 20 томах
- підшитий — підби́тий (підши́тий) ві́тром. Старий, виношений, благенький (про одяг). Зодягнуті червоногвардійці були хто як. В кого стріпана солдатська шинеля, в кого — вітром підбите пальтишко (Ю. Фразеологічний словник української мови