1. Словник української мови в 11 томах

пізно

ПІ́ЗНО. Присл. до пі́зній.

Другий розказував: як п’яниця пізно увечері йшов з шинку (Кв.-Осн., II, 1956, 229);

— Сосну треба рубати пізно восени, — писав Професор (Ю. Янов., II, 1958, 124);

Книжки дорогою пропали, а лист прийшов дуже пізно (Л. Укр., V, 1956, 100);

— Схаменешся ти, та пізно, Солопію! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 61);

// у знач. присудк. сл.

Орел змахнув крильми, підвівся на весь зріст, але було вже пізно: мотузок душив його і здирав із гілки (Тулуб, В степу.., 1964, 152).

◊ Ра́но чи пі́зно — коли-небудь у майбутньому (про те, що обов’язково відбудеться, трапиться).

— Я вірю, що рано чи пізно, але ви, Орлюк, ще сіятимете десь над Дніпром це насіння (Довж., І, 1958, 285);

Кожна людина рано чи пізно відчуває потребу звернутися в думках до минулого (Вітч., 8, 1965, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пізно — пі́зно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. пізно — (несвоєчасно, запізно – з сл. приходити, з’являтися та ін.) у свинячий голос; (наприкінці, коли всі розходяться) на шапкобрання. До школи учень у свинячий голос приходить (Яновський, 1, 1954; с. 26); [Параска:] Та ми ж пішки поспіємо на шапкобрання. Словник фразеологічних синонімів
  3. пізно — Запізніло, запізно, непораненько, непораненьку, непорану, нераненько, неранесенько, нерано, опівдні (коли йдеться про день), опівночі (коли йдеться про ніч), пізненько, пізнувато Фразеологічні синоніми: вже й пізні ляги минули; вже ніде не світилось... Словник синонімів Вусика
  4. пізно — Присл. до пізній. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пізно — ПІ́ЗНО. Присл. до пі́зній. Другий розказував: як п'яниця пізно увечері йшов з шинку (Г. Квітка-Основ'яненко); – Сосну треба рубати пізно восени, – писав Професор (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. пізно — Два третього не ждуть. Два можуть рішити діло без третього, бо їх більшість. Ліпше пізно, як ніколи. Хоч і пізно, а все сповнив свій обов'язок. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Бо утратив добру нагоду. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Лінивий не має що їсти. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. пізно — присл. Словник жарґонної лексики української мови
  8. пізно — ра́но чи пі́зно. Неодмінно, у будь-якому випадку (про те, що має обов’язково відбутися, здійснитися і т. ін.). Все жде його, все вірить, що рано чи пізно повернеться він і визволить її з Гаркушиного полону (О. Фразеологічний словник української мови
  9. пізно — ПІ́ЗНО, НЕРА́НО, ЗАПІ́ЗНО підсил. Легше пізно лягати спати, ніж рано вставати (прислів'я); Було вже нерано. Селище поринуло в темряві (Д. Ткач); (Командор:) Свідомо ви обрали вашу долю, і ваше каяття прийшло запізно (Леся Українка). Словник синонімів української мови
  10. пізно — Пі́зно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)