1. Словник фразеологічних синонімів

пізно

(несвоєчасно, запізно – з сл. приходити, з’являтися та ін.) у свинячий голос; (наприкінці, коли всі розходяться) на шапкобрання.

До школи учень у свинячий голос приходить (Яновський, 1, 1954; с. 26); [Параска:] Та ми ж пішки поспіємо на шапкобрання. Так буде, як у ту неділю: люди з церкви, а ми в церкву (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 398).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пізно — пі́зно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. пізно — Запізніло, запізно, непораненько, непораненьку, непорану, нераненько, неранесенько, нерано, опівдні (коли йдеться про день), опівночі (коли йдеться про ніч), пізненько, пізнувато Фразеологічні синоніми: вже й пізні ляги минули; вже ніде не світилось... Словник синонімів Вусика
  3. пізно — Присл. до пізній. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пізно — ПІ́ЗНО. Присл. до пі́зній. Другий розказував: як п'яниця пізно увечері йшов з шинку (Г. Квітка-Основ'яненко); – Сосну треба рубати пізно восени, – писав Професор (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. пізно — Два третього не ждуть. Два можуть рішити діло без третього, бо їх більшість. Ліпше пізно, як ніколи. Хоч і пізно, а все сповнив свій обов'язок. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Бо утратив добру нагоду. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Лінивий не має що їсти. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. пізно — присл. Словник жарґонної лексики української мови
  7. пізно — ра́но чи пі́зно. Неодмінно, у будь-якому випадку (про те, що має обов’язково відбутися, здійснитися і т. ін.). Все жде його, все вірить, що рано чи пізно повернеться він і визволить її з Гаркушиного полону (О. Фразеологічний словник української мови
  8. пізно — ПІ́ЗНО, НЕРА́НО, ЗАПІ́ЗНО підсил. Легше пізно лягати спати, ніж рано вставати (прислів'я); Було вже нерано. Селище поринуло в темряві (Д. Ткач); (Командор:) Свідомо ви обрали вашу долю, і ваше каяття прийшло запізно (Леся Українка). Словник синонімів української мови
  9. пізно — Пі́зно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пізно — ПІ́ЗНО. Присл. до пі́зній. Другий розказував: як п’яниця пізно увечері йшов з шинку (Кв.-Осн., II, 1956, 229); — Сосну треба рубати пізно восени, — писав Професор (Ю. Янов., II, 1958, 124); Книжки дорогою пропали, а лист прийшов дуже пізно (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах