1. Словник української мови в 11 томах

пійманий

ПІ́ЙМАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пійма́ти.

Були серед привезених то спекулянтки, піймані на гарячому, то злісні сектантки (Гончар, Тронка, 1963, 321);

// пі́ймано, безос. присудк. сл.

Микита — це був теж коновод із їх товариства. Його піймано, суджено (Гр., II, 1963, 278).

2. у знач. прикм. Якого спіймали.

Дівчина билась, як пійманий птах (Головко, II, 1957, 174);

// у знач. ім. пі́йманий, ного, ч.; пі́ймана, ної, ж. Людина, яку піймали.

Коло людей зростало, заповнювало вулицю, стискало пійманих у лещата (Десняк, Десну.., 1949, 300).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пійманий — пі́йманий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пійманий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до піймати. || піймано, безос. присудк. сл. Піймано на гарячому. 2》 у знач. прикм. Якого спіймали. || у знач. ім. пійманий, -ного, ч.; піймана, -ної, ж. Людина, яку піймали. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пійманий — ПІ́ЙМАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пійма́ти. Були серед привезених то спекулянтки, піймані на гарячому, то злісні сектантки (О. Гончар); // пі́ймано, безос. пред. Микита – це був теж коновод із їх товариства. Його піймано, суджено (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  4. пійманий — впійма́ти (пійма́ти, спійма́ти, злови́ти, засту́кати і т. ін.) / лови́ти на гаря́чому кого. Викрити кого-небудь, підстерігши його на місці злочину або на чомусь осудливому, протизаконному і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  5. пійманий — Пі́йманий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)