1. Словник української мови в 11 томах

пікнік

ПІ́КНІК, а, ч., заст. Людина з кремезною, схильною до повноти будовою тіла, відносно короткою шиєю і широким обличчям.

Пікніки — гарні організатори, веселуни, здатні до періодичних коливань настроїв і життєвого тонусу (Знання.., 7, 1966, 7).

ПІКНІ́К, а́, ч. Розважальна прогулянка компанією (звичайно з закускою на лоні природи).

— Ми витягнемо ваших дам з затвору на світ, заведемо танці, раути, пікніки, — говорив другий молодий офіцер (Н.-Лев., III, 1956, 137);

Важким осадом лежать на душі і ті пікніки, і ті куплені, силувані ласки… (Гончар, Таврія, 1952, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пікнік — пі́кнік іменник чоловічого роду, істота кремезна, повна людина рідко пікні́к іменник чоловічого роду прогулянка Орфографічний словник української мови
  2. пікнік — I пікн`ік-а, ч. Розважальна прогулянка компанією (звичайно з закускою на лоні природи). II п`ікнік-а, ч., заст. Людина з кремезною, схильною до повноти будовою тіла, відносно короткою шиєю і широким обличчям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пікнік — Гулі, див. майовка, фестин, погулянка Словник чужослів Павло Штепа
  4. пікнік — ПІ́КНІК, а, ч., заст. Людина з кремезною, схильною до повноти будовою тіла, відносно короткою шиєю і широким обличчям. Пікніки – гарні організатори, веселуни, здатні до періодичних коливань настроїв і життєвого тонусу (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. пікнік — пікні́к (англ. picnic) заміська розважальна, прогулянка компанією. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. пікнік — ПРОГУ́ЛЯНКА (ходіння або катання для відпочинку, розваги), ГУЛЯ́ННЯ, ПРОГУЛЯ́ННЯ розм., ГУ́ЛЯНКА розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПРОХІ́ДКА (ПРОХО́ДКА) розм., ПРОГУ́ЛЬКА заст., ПРОМА́ШКА заст., жарт., ПРОМЕНА́Д заст., жарт., ПРОХІ́Д діал. Словник синонімів української мови
  7. пікнік — Пікні́к, -ка́; -ніки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)