пікінер
ПІКІНЕ́Р, а, ч. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків.
Заворушення вилилися в 1769 р. у велике повстання пікінерів на Півдні — в Новоросійській губернії (Іст. УРСР, І, 1953, 350);
Пікінери, що їх ставили на варту, співчували турбаївцям, часто тікали з своїх постів (Гончар, Таврія, 1952, 195).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пікінер — пікіне́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пікінер — -а, ч. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив в Україні та брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападів кримських татар і турків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пікінер — Списар Словник чужослів Павло Штепа
- пікінер — ПІКІНЕ́Р, а, ч. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків. Заворушення вилилися в 1769... Словник української мови у 20 томах
- пікінер — Пікіне́р, -ра; -не́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)