піль
ПІЛЬ, виг., мисл. Уживається як наказ собаці кидатись на дичину.
Ганський їх [псів] заохочував і підганяв владним і суворим окриком. — Піль! Піль! (Рибак, Помилка.., 1956, 117);
— Піль! — Сетер, як йому в таких випадках і належить, стрибає прожогом уперед, з-під нього — ф-р-р-р! — перепілка (Вишня, II, 1956, 268).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Піль — Піль прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- піль — виг., мисл. Уживається як наказ собаці кидатись на дичину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піль — ПІЛЬ, виг., мисл. Уживається як наказ собаці кидатись на дичину. Ганський їх [псів] заохочував і підганяв владним і суворим окриком. – Піль! Піль! (Н. Рибак); – Піль! – Сетер, як йому в таких випадках і належить, стрибає прожогом уперед, з-під нього – ф-р-р-р! – перепілка (Остап Вишня). Словник української мови у 20 томах