1. Словник української мови в 11 томах

пірит

ПІРИ́Т, у, ч. Мінерал жовтого кольору у вигляді зернистих мас з металевим блиском, що являє собою сполучення заліза з сіркою; сірчаний або залізний колчедан.

Горіння буває тоді, коли у шарах гірських порід є багато мінералу піриту, що окислюється при доступі повітря і води, виділяючи багато тепла (Про вулкани.., 1955, 21);

Прикрасили [мармур].. кристали піриту (Стельмах, II, 1962, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пірит — піри́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пірит — -у, ч. Мінерал золотистого кольору у вигляді зернистих мас із металевим блиском, залізний колчедан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пірит — ПІРИ́Т, у, ч. Мінерал жовтого кольору у вигляді зернистих мас з металевим блиском, що являє собою сполучення заліза з сіркою; сірчаний або залізний колчедан. Словник української мови у 20 томах
  4. пірит — піри́т (від грец. πυρίτης – обпалений вогнем) мінерал класу персульфідів, латунно-жовтого кольору. Сировина для одержання сірчаної кислоти, міді, цинку тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. пірит — Мінерал, звичайна відміна сульфату заліза; латунно-жовтий, з сильним металевим блиском; сировина для виробництва сірчаної кислоти; в Україні — Карпати, Донбас, Укр. щит. Універсальний словник-енциклопедія
  6. пірит — Піри́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)