пірит
піри́т
(від грец. πυρίτης – обпалений вогнем)
мінерал класу персульфідів, латунно-жовтого кольору. Сировина для одержання сірчаної кислоти, міді, цинку тощо.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пірит — піри́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пірит — -у, ч. Мінерал золотистого кольору у вигляді зернистих мас із металевим блиском, залізний колчедан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пірит — ПІРИ́Т, у, ч. Мінерал жовтого кольору у вигляді зернистих мас з металевим блиском, що являє собою сполучення заліза з сіркою; сірчаний або залізний колчедан. Словник української мови у 20 томах
- пірит — Мінерал, звичайна відміна сульфату заліза; латунно-жовтий, з сильним металевим блиском; сировина для виробництва сірчаної кислоти; в Україні — Карпати, Донбас, Укр. щит. Універсальний словник-енциклопедія
- пірит — Піри́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пірит — ПІРИ́Т, у, ч. Мінерал жовтого кольору у вигляді зернистих мас з металевим блиском, що являє собою сполучення заліза з сіркою; сірчаний або залізний колчедан. Словник української мови в 11 томах