пір’ячко

ПІ́Р’ЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до пі́р’я.

Ой, летіла горлиця через сад, ..Розпустила пір’ячко на ввесь сад (Укр.. лір. пісні, 1958, 131);

[Марина:] Взяла б пір’ячко скубти або вовну прясти (Кроп., II, 1958, 319);

Почав [горобчик].. пір’ячко до пір’ячка збирати, соломку до соломки складати та гніздечко звивати (Л. Укр., III, 1952, 483);

*У порівн. Вона застудилася в шторм, що кидав чайку, мов пір’ячко (Тулуб, Людолови, II 1957, 185).