1. Словник української мови в 11 томах

пір’їна

ПІР’Ї́НА, и, ж. Те саме, що перо́ 1.

Дичину поранено. Це підтвердили кілька скривавлених пір’їн, які загубив птах (Донч., II, 1956, 64);

В кімнаті полковник сказав мені сісти біля столу, поклав передо мною папір, дав пір’їну в руки і почав диктувать (Збірник про Кроп., 1955, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пір’їна — Пір’ї́на, -ни, -ні (одно перо) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)