1. Словник української мови в 11 томах

пір’їнка

ПІР’Ї́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пір’ї́на.

Довгим дзьобом почала [чайка] перебирати пір’їнки на хворому крилі (Збан., Мор. чайка, 1959, 31);

*У порівн. На мить їй здалося, що вона стала легка, як пір’їнка (Ткач, Плем’я.., 1961, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пір’їнка — Пір’ї́нка, -нки, -нці; -ї́нки, -ї́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)