після

ПІ́СЛЯ.

1. присл. Через деякий час; потім, пізніше.

[2-га дівчина:] Ото завше так — як сперва [спочатку] дуже весело, то після будеш плакать (Вас., III, 1960, 13);

[Явтух:] Письменник вірш читає,.. а після буде обговорення (Корн., II, 1955, 103).

2. прийм., з род. в. Сполучення з прийм. пі́сля виражають:

Об’єктні відношення

Уживається при означенні дій, подій і т. ін., за якими відбувається інша дія, подія і т. ін.

— Ото ж і поснідаєш після купання (Мирний, І, 1954, 245);

— Чи правда, що після війни ви хочете всю землю засадити садами? — Правда, — сказав Щорс (Довж., І, 1958, 190);

Після дощу гостріше пахнуть квіти (Сос., II, 1958, 131);

// Уживається при означенні осіб та предметів, за якими ідуть слідом (з’являються, починають діяти і т. ін.) інші особи та предмети.

Був [Василь] якийсь задумливий змалку: чи те, що він у таку тяжку годину народився, хутенько після [смерті] мого чоловіка, чи таку вдачу йому бог дав (Вовчок, І, 1955, 273);

Мати поглядом відшукала на полі панські вітряки, в яких після Синяви працював Роман (Стельмах, І, 1962, 513);

Вічно він запізнювався на роботу.., а те, що робив, все рівно треба було після нього переробляти (Тют., Вир, 1964, 240);

// Уживається при вказівці на послідовність, зв’язану з кількісним означенням осіб, предметів, явищ і т. ін.

Після всіх побрався Павло додому (Вовчок, І, 1955, 149);

Квіти — то була, після математики і музики, третя безмежна батькова пристрасть (Смолич, II, 1958, 8).

Часові відношення

Уживається при означенні часової межі.

Пані Броніслава хоче їхать після 15-го на виноград в Бессарабію (Л. Укр., V, 1956, 16);

Був час після полудня (Смолич, І, 1958, 52);

// Уживається при означенні навчальних, лікувальних закладів, установ і т. ін., по закінченні навчання, відпочинку і т. ін. у яких відбувається певна дія, подія, якесь явище і т. ін.

Була й вона тоді молода, незадовго перед тим тільки приїхала сюди після агротехнікуму (Гончар, Тронка, 1963, 96);

Після лікарні йому стало краще;

// Уживається при означенні їжі, напою тощо, за споживанням яких здійснюється, відбувається і т. ін. якась дія, подія тощо, називається яке-небудь явище і т. ін.

Вона одкинула назад голову і.. сльозавими очима в червоних повіках, що ставали завжди такими після наливки, дивилась зверху на кучеряву голову хлопця (Коцюб., І, 1955, 403);

Пригинаючись, розсипалися [піхотинці] з казанками в руках по міжряддях: вибирали ще не зопрілі від дощів сиві кетяги, ласували ними після солдатської каші (Гончар, III, 1959, 208);

// Уживається при означенні явища, що вказує на припинення існування людини, тварини і т. ін., за яким настає якась подія, дія, яке-небудь інше явище тощо.

Після смерті матері.. непривітне стало Парасчине життя у дворі (Мирний, IV, 1955, 37);

З різних боків на неї повели наступ нав’язливі поклонники з числа зовсім юних офіцерів, які прибули в полк уже після загибелі Брянського (Гончар, III, 1959, 194);

// Уживається при означенні конкретної особи або певної живої істоти, життя, проживання, час діяльності і т. ін. якої закінчився.

[Xимка:] Після батька ми зосталися невеличкими (Мирний, V, 1955, 220);

Їй хотілось насамперед вихаючити [вичистити] хату від порохів, що лишилися після Олександри (Коцюб., І, 1955, 53).

Кількісні відношення

Уживається при означенні кількісної межі чого-небудь.

Після другої [чарки] лице Василеве помуріло (Мирний, IV, 1955, 131).

Просторові відношення

Уживається при позначенні місця, міста, пункту і т. ін., минувши які, здійснюють якусь дію або відчувають яку-небудь подію, якесь явище і т. ін.

За кілька перегонів до станції Ганівка Давидові Мотузці вперше після міста та казарми степ війнув просто в лице міцним духом землі (Головко, II, 1957, 7);

Після Семипілок Щорс розбив Петлюру в Димерці і Броварах (Довж., І, 1958, 165).

Пі́сля то́го, як — сполучник підрядності, який означає, що дії головного речення передує дія підрядного речення.

На якийсь час після того, як він одружився з Домною, «дурні думки» .. почезли [пощезали] (Коцюб., І, 1955, 109);

Обличчя його було землисто-сіре.. навіть після того, як він витер з нього пилюку (Гончар, III, 1959, 9).