1. Словник української мови в 11 томах

пісочниця

ПІСО́ЧНИЦЯ, і, ж.

1. Пристрій, за допомогою якого посипали піском написане чорнилом для просушування; використовувався до появи промокального паперу.

Школа Кирилові Івановичеві на сей раз як у пригоді стала — те ж низькопоклонство, те ж слугування перед старшими, — то перо підчинити, то поспішитися лінійку подати, то пісочницю підсунути (Мирний, І, 1954, 155).

2. розм. Загороджене місце у вигляді ящика з піском, у якому граються діти.

Є [у подвір’ї] спортивні та ігрові майданчики,.. басейни і пісочниці для малюків (Веч. Київ, 20.ІІІ 1958, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пісочниця — пісо́чниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пісочниця — -і, ж. 1》 Пристрій, за допомогою якого посипали піском написане чорнилом для просушування; використовувався до появи промокального паперу. 2》 розм. Загороджене місце у вигляді ящика з піском, у якому граються діти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пісочниця — ПІСО́ЧНИЦЯ, і, ж. 1. Пристрій, за допомогою якого посипали піском написане чорнилом для просушування; використовувався до появи промокального паперу. Словник української мови у 20 томах