1. Словник української мови в 11 томах

пітися

ПІТИ́СЯ, пі́деться, док.; мин. ч. пішло́ся; розм.

1. безос. Увійшло в звичку, стало звичним.

І вже так пішлося: аби мати не догледіла — дочка втече (Вовчок, І, 1955, 266).

Коли́ [вже] на таке́ (так) пішло́ся, у знач. вставн. сл. — те саме, що Коли́ (як, раз, якщо́) [вже] на те пішло́ ( див. піти́).

— Коли вже так пішлося, що придбав собі верещуху [верещаку], що проти тебе не мовчить, то навчи, щоб мовчала (Вовчок, VI, 1956, 288);

— Тут гав ловити нічого, коли на таке пішлося… (Тют., Вир, 1964, 368).

2. Дістатись кому-небудь, випасти комусь у житті.

Боже, коли й їй такая Доля пішлась, як моя, Щиро тебе я благаю — Хай уже мучуся я! (Манж., Тв., 1955, 90);

// кому, на що, безос. Почалося, сталося, скоїлося і т. ін.

— Ходи, мила, боса, коли довелося, Коли мені, молодому, на горе пішлося (Чуб., V, 1874, 551);

— Я вам, мамо, не наймичка.. Коли пішлось на колотнечу, то нам треба робить діло пополовині (Н.-Лев., II, 1956, 290).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пітися — піти́ся дієслово доконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
  2. пітися — підеться, док.; мин. ч. пішлося; розм. 1》 безос. Увійшло в звичку, стало звичним. 2》 Дістатись кому-небудь, випасти комусь у житті. || кому, на що, безос. Почалося, сталося, скоїлося і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пітися — ПІТИ́СЯ, пі́деться, док.; мин. ч. пішло́ся; розм. 1. безос. Увійшло в звичку, стало звичним. І вже так пішлося: аби мати не догледіла – дочка втече (Марко Вовчок). 2. Дістатись кому-небудь, випасти комусь у житті. Словник української мови у 20 томах
  4. пітися — коли́ (як, раз, якщо́) (вже) на те пішло́ / іде́ться. За таких, цих умов, коли так склалося. — Не осуди, жінко, не осуди, любко! Пускаю твої вишивані соловейки на високі гори! Летіть, коли вже на те пішло!.. (О. Фразеологічний словник української мови
  5. пітися — ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  6. пітися — Піти́ся, -деться гл. безл. Случиться, выпасть на долю, пойти къ чему. Чи воно вже кому так підеться на смерть, на причину? Харьк. у. Мені молодій на горе пішлося. Грин. III. 357. Словник української мови Грінченка