рабунок
РАБУ́НОК, нку, ч., діал.
1. Грабунок.
Ідуть турки на рабунки (Чуб., V, 1874, 1087).
2. Награбоване майно; здобич.
— Оце вам, матусю, наш рабунок, що всі ми без сорочок ходимо, хоч могли б багато, багато придбати (Стеф., І, 1949, 196).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рабунок — Рабу́нок: — грабіж, грабунок [47] Рабу́нки: — грабунки [6] Словник з творів Івана Франка
- рабунок — рабу́нок іменник чоловічого роду грабунок діал. Орфографічний словник української мови
- рабунок — -нку, ч., діал. 1》 Грабунок. 2》 Награбоване майно; здобич. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рабунок — РАБУ́НОК, нку, ч., діал. 1. Грабунок. Ідуть турки на рабунки (П. Чубинський). 2. Награбоване майно; здобич. – Оце вам, матусю, наш рабунок, що всі ми без сорочок ходимо, хоч могли б багато, багато придбати (В. Стефаник). Словник української мови у 20 томах
- рабунок — ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців. Словник синонімів української мови
- рабунок — Рабунок, -нку м. 1) Грабежъ. Ідуть турки на рабунки. Чуб. V. 1087. 2) Награбленное имущество, добыча. Як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись. К. Хм. 65. Словник української мови Грінченка