1. Словник української мови в 11 томах

радіант

РАДІА́НТ, а, ч. Точка небозводу, з якої нібито виходять (внаслідок перспективи) видимі траєкторії метеорів одного метеорного потоку.

Практично точки перетину численних шляхів [метеорів] зосереджені на невеликій площі, яка називається площею радіації, а центр цієї площі — радіантом даного метеорного потоку (Розв. науки в УРСР.., 1957, 217).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радіант — радіа́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. радіант — -а, ч. Точка небосхилу, з якої нібито виходять (внаслідок перспективи) видимі траєкторії метеорів одного метеорного потоку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. радіант — РАДІА́НТ, а, ч., астр. Точка небозводу, з якої нібито виходять (внаслідок перспективи) видимі траєкторії метеорів одного метеорного потоку. Словник української мови у 20 томах
  4. радіант — радіа́нт [від лат. radians (radiantis) – той, що випромінює] точка небесної сфери, з якої нібито виходять (внаслідок перспективи) видимі траєкторії рою метеорів. Словник іншомовних слів Мельничука