1. Словник української мови в 11 томах

райдуга

РА́ЙДУГА, рідше РА́ДУГА, и, ж. Те саме, що весе́лка.

Заломлення сонячного світла у водяних краплях, що утворюються в атмосфері, супроводиться розкладанням його на кольорові промені; цим пояснюється утворення райдуги (Курс фізики, III, 1956, 322);

Спостерігаючи на небі радугу, ми наочно переконуємося, що швидкість поширення променів різної колірності у водяних краплях різна (Око і сонце, 1953, 24);

*Образно. Уже світлішає над гаєм Дощем пахучим день промок. По воду райдуга спускає Кінці коромисла в ставок (Стельмах, Жито.., 1954, 111);

*У порівн. Роса спалахнула, мов райдуга та… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 360).

◊ Всіма́ кольора́ми ра́йдуги — багатьма різними барвами.

Бризки фонтанів, що переливалися на сонці всіма кольорами райдуги, засліпили враз очі (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. райдуга — ра́йдуга іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. райдуга — див. ВЕСЕЛКА. Словник синонімів Караванського
  3. райдуга — Весела, веселиця, веселка, веселонька, веселочка, весівка, коркобець (діал.), красавуля, крася Фразеологічні синоніми: чесний пояс Словник синонімів Вусика
  4. райдуга — [райдуга] -гие, д. і м. -уз'і Орфоепічний словник української мови
  5. райдуга — -и, ж. Те саме, що веселка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. райдуга — хохл. (радуга) веселка Словник чужослів Павло Штепа
  7. райдуга — РА́ЙДУГА, РА́ДУГА, и, ж. Те саме, що весе́лка. Заломлення сонячного світла у водяних краплях, що утворюються в атмосфері, супроводиться розкладанням його на кольорові промені; цим пояснюється утворення райдуги (з навч. літ.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  8. райдуга — РА́ЙДУГА, ВЕСЕ́ЛКА, ВЕСЕЛИЦЯ розм. Гомін грому над горою, — Райдуг сяйва над водою — гей, весна, весна!.. (П. Усенко); Веселка! Теплі дні весни. Зітхнули легко груди. В міста з великої війни прийшли й маленькі люди (М. Рудь); І поглянув Ной на небо. Словник синонімів української мови
  9. райдуга — Ра́йдуга, -ги, -зі; -дуги, -дуг Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. райдуга — Місце зіткнення нефа і пресбітерія у польському костелі. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. райдуга — Райдуга, -ги ж. Радуга. Грин. III. 300. Райдуга воду бере на дощ. ХС. II. 88. Словник української мови Грінченка