ранговий
РА́НГОВИЙ, а, е. Стос. до рангу.
Поміж істинними поетами не існує різниць вікових і рангових, існує лише одвічна різниця між поетами хорошими й різними (Літ. Укр., 20.V 1971, 4).
∆ Ра́нгові зе́млі (має́тності) — на Україні у XVII-XVIII ст. — земельні володіння, що надавались гетьманом і царем козацькій старшині як винагорода за службу на тій чи іншій посаді.
У свою чергу Хмельницький, а потім і наступні гетьмани роздавали землі по рангу генеральній і полковій козацькій старшині. Оскільки в перші роки після визвольної війни користування ранговими землями мало тимчасовий характер (до кінця служби), то й існував термін «державці» (Іст. УРСР, І, 1953, 272);
— Так то ж які землі? — перебив мене Пищимуха. — Рангові, а не ті, що кожен своїм горбом добував! (Мирний, IV, 1955, 365).
Значення в інших словниках
- ранговий — ра́нговий прикметник Орфографічний словник української мови
- ранговий — [ранговией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- ранговий — -а, -е. Стос. до рангу. Рангові землі (маєтності) — в Україні у 17-18 ст. – земельні володіння, що надавались гетьманом і царем козацькій старшині як винагорода за службу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ранговий — РА́НГОВИЙ, а, е. Стос. до рангу. Поміж істинними поетами не існує різниць вікових і рангових, існує лише одвічна різниця між поетами хорошими й різними (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- ранговий — Ранговий, -а, -е Относящійся къ рангу. — маєток, — ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина. Словник української мови Грінченка