1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ранговий

ра́нговий

-а, -е.

Стос. до рангу.

Рангові землі (маєтності) — в Україні у 17-18 ст. – земельні володіння, що надавались гетьманом і царем козацькій старшині як винагорода за службу. **

Рангові селяни — категорія феодально залежних селян на Лівобережній і Слобідській Україні в 2-й пол. 17-18 ст., які жили в рангових маєтностях.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ранговий — ра́нговий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ранговий — [ранговией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. ранговий — РА́НГОВИЙ, а, е. Стос. до рангу. Поміж істинними поетами не існує різниць вікових і рангових, існує лише одвічна різниця між поетами хорошими й різними (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. ранговий — РА́НГОВИЙ, а, е. Стос. до рангу. Поміж істинними поетами не існує різниць вікових і рангових, існує лише одвічна різниця між поетами хорошими й різними (Літ. Укр., 20.V 1971, 4). ∆ Ра́нгові зе́млі (має́тності) — на Україні у XVII-XVIII ст. Словник української мови в 11 томах
  5. ранговий — Ранговий, -а, -е Относящійся къ рангу. — маєток, — ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина. Словник української мови Грінченка