ранений
РА́НЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ра́нити.
[Кузьма:] На фронті був? [Тарас:] Три роки відрубав; два рази ранений, тричі контужений (Корн., І, 1955, 159);
// ра́нено, безос. присудк. сл.
Дорогою язикатий виконавець розказав їм, що «голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе. Там кровиці натекло — повна сільрада!» (Тют., Вир, 1964, 188).
2. у знач. прикм., розм. Те саме, що пора́нений 2.
На перон помалу на милицях, з забинтованою головою вийшов ранений солдат (Корн., І, 1955, 162);
Сидів [Марусяк] на камені. Ранена нога одноманітно щеміла (Хотк., II, 1966, 108);
// у знач. ім. ра́нений, ного, ч.; ра́нена, ної, ж. Людина, яка дістала поранення.
— Води! — попрохав ранений (Коцюб., І, 1955, 357).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ранений — ра́нений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- ранений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до ранити. || ранено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., розм. Те саме, що поранений 2). || у знач. ім. ранений, -ного, ч., ранена, -ної, ж. Людина, яка дістала поранення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ранений — РА́НЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ра́нити. [Кузьма:] На фронті був? [Тарас:] Три роки відрубав; два рази ранений, тричі контужений (О. Корнійчук); // ра́нено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
- ранений — А, -е. Ненормальний. Носиш із собою закордонний паспорт? — Ніколи. Що ж я — ранений? (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
- ранений — ПОРА́НЕНИЙ прикм. та ім., РА́НЕНИЙ розм.; ПІДРА́НЕНИЙ (легко поранений). Пораненого чорноморця німці в полон взяли, По димній іще Одесі на площу його повезли (М. Нагнибіда); Не було краю лісові, і кволо стогнали поранені, просили не мучити й добити (Ю. Словник синонімів української мови
- ранений — Ра́нений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ранений — Ранений, -а, -е Раненый. Реве, як ранений кабан. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка