ранений
ПОРА́НЕНИЙ прикм. та ім., РА́НЕНИЙ розм.; ПІДРА́НЕНИЙ (легко поранений). Пораненого чорноморця німці в полон взяли, По димній іще Одесі на площу його повезли (М. Нагнибіда); Не було краю лісові, і кволо стогнали поранені, просили не мучити й добити (Ю. Яновський); Часом нараз починала недужа метатися на ліжку, мов птиця ранена (Г. Хоткевич); Соломіїне перечення дратувало раненого, і вона мусила згодитися з ним (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ранений — ра́нений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- ранений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до ранити. || ранено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., розм. Те саме, що поранений 2). || у знач. ім. ранений, -ного, ч., ранена, -ної, ж. Людина, яка дістала поранення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ранений — РА́НЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ра́нити. [Кузьма:] На фронті був? [Тарас:] Три роки відрубав; два рази ранений, тричі контужений (О. Корнійчук); // ра́нено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
- ранений — А, -е. Ненормальний. Носиш із собою закордонний паспорт? — Ніколи. Що ж я — ранений? (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
- ранений — Ра́нений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ранений — РА́НЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ра́нити. [Кузьма:] На фронті був? [Тарас:] Три роки відрубав; два рази ранений, тричі контужений (Корн., І, 1955, 159); // ра́нено, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах
- ранений — Ранений, -а, -е Раненый. Реве, як ранений кабан. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка