ратичка
РА́ТИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ра́тиця.
Дурні телята.. мчать наосліп, розкидаючи ратичками теплу грязючку (Тют., Вир, 1964, 35);
Пробігли вівці, ратичками дрібочучи по камінні (Чорн., Визвол. земля, 1959, 152).
◊ Повідкида́ти ра́тички див. повідкида́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ратичка — ра́тичка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ратичка — -и, ж. Зменш.-пестл. до ратиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ратичка — РА́ТИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ра́тиця. Дурні телята .. мчать наосліп, розкидаючи ратичками теплу грязючку (Григорій Тютюнник); Пробігли вівці, ратичками дрібочучи по камінні (С. Чорнобривець). ◇ (1) Повідкида́ти ра́тички (д) див. відкида́ти. Словник української мови у 20 томах
- ратичка — відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), зневажл. 1. Померти, загинути. Ори (Пархоме) і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П. Фразеологічний словник української мови
- ратичка — Ратиця, -ці ж. 1) = ракотиця. 2) = рак 3? ум. ратичка. Поприроблюють до підошов (рибалки) залізні ратички та й ходять по льоду безпечне. Черк. у. Словник української мови Грінченка