1. Словник української мови в 11 томах

рачкувати

РАЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Пересуватися рачки.

Дівчинонька кропиву шаткує, А за нею дитина рачкує (Чуб., V, 1874, 866);

Дмитро швидко поповз далі, в гущавину. Зупинявся, припадав до снігу обличчям, відсапувався і рачкував далі (Хор., Незакінч. політ, 1960, 13).

◊ Наза́д рачкува́ти — відступати, відмовлятися від чого-небудь (від прийнятого рішення, наміру, даного слова і т. ін.).

— Ну, а я тому, що вже вмерло, що повинно було умерти, уклонятися не буду. Треба уперед йти, а не назад рачкувати! (Мирний, III, 1954, 259).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рачкувати — рачкува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. рачкувати — див. іти; лізти; повзти Словник синонімів Вусика
  3. рачкувати — -ую, -уєш, недок., розм. Пересуватися рачки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рачкувати — РАЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Пересуватися рачки. Дівчинонька кропиву шаткує, А за нею дитина рачкує (П. Чубинський); Дмитро швидко поповз далі, в гущавину. Зупинявся, припадав до снігу обличчям, відсапувався і рачкував далі (А. Хорунжий). Словник української мови у 20 томах
  5. рачкувати — рачкува́ти повзати рачки (перев. про дитину)(м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. рачкувати — ПОВЗТИ́ (пересуватися поповзом у певному напрямку), ЛІ́ЗТИ, ПЛАЗУВА́ТИ, ПРОПОВЗА́ТИ (ПРОПО́ВЗУВАТИ рідше) (повз когось, щось); КОЛІНКУВА́ТИ розм. (на колінах); РАЧКУВА́ТИ розм. (спираючись на коліна і руки); ПЛАСТУВА́ТИ (на животі). Словник синонімів української мови
  7. рачкувати — Рачкува́ти, -чку́ю, -чку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рачкувати — Рачкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Ползать на четверенькахъ. Дівчинонька кропиву шаткує, а за нею дитина рачкує. Чуб. V. 866. Словник української мови Грінченка