1. Словник синонімів української мови

рачкувати

ПОВЗТИ́ (пересуватися поповзом у певному напрямку), ЛІ́ЗТИ, ПЛАЗУВА́ТИ, ПРОПОВЗА́ТИ (ПРОПО́ВЗУВАТИ рідше) (повз когось, щось); КОЛІНКУВА́ТИ розм. (на колінах); РАЧКУВА́ТИ розм. (спираючись на коліна і руки); ПЛАСТУВА́ТИ (на животі). Деколи повзе по куширу гадюка (Є. Гребінка); Остап повзе. Йому трудно, кожну купину доводиться брати з бою (М. Коцюбинський); Летіла ворона понад морем; дивиться — лізе рак (О. Стороженко); Я вже міркую, куди б його й собі зникнути, як із темряви шипить: — Плазуйте до мене... Плазую... Натикаюся на хлопця, що теж плазує... (Д. Бузько); Спочатку з труби виліз Гайсин. В руках він тримав золотий медальйон. За ним колінкувала Зося й істерично кричала: — Віддай, віддай! (П. Панч); — Тепер карабкайтесь, рачкуйте! — заволав режисер. Артист чіплявся за рівну землю, повз... (С. Олійник). — Пор. 1. по́взати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рачкувати — рачкува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. рачкувати — див. іти; лізти; повзти Словник синонімів Вусика
  3. рачкувати — -ую, -уєш, недок., розм. Пересуватися рачки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рачкувати — РАЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Пересуватися рачки. Дівчинонька кропиву шаткує, А за нею дитина рачкує (П. Чубинський); Дмитро швидко поповз далі, в гущавину. Зупинявся, припадав до снігу обличчям, відсапувався і рачкував далі (А. Хорунжий). Словник української мови у 20 томах
  5. рачкувати — рачкува́ти повзати рачки (перев. про дитину)(м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. рачкувати — Рачкува́ти, -чку́ю, -чку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рачкувати — РАЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Пересуватися рачки. Дівчинонька кропиву шаткує, А за нею дитина рачкує (Чуб., V, 1874, 866); Дмитро швидко поповз далі, в гущавину. Зупинявся, припадав до снігу обличчям, відсапувався і рачкував далі (Хор., Незакінч. Словник української мови в 11 томах
  8. рачкувати — Рачкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Ползать на четверенькахъ. Дівчинонька кропиву шаткує, а за нею дитина рачкує. Чуб. V. 866. Словник української мови Грінченка