ревнивець
РЕВНИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Людина, схильна до ревнощів (у 1 знач.).
Ліна всміхнулась, запитала тихо: — Як же він, такий ревнивець, тебе відпускає? (Гончар, Тронка, 1963, 169).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ревнивець — ревни́вець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- ревнивець — див. заздрісний Словник синонімів Вусика
- ревнивець — -вця, ч., розм. Людина, схильна до ревнощів (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ревнивець — РЕВНИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Людина, схильна до ревнощів (у 1 знач.). Ліна всміхнулась, запитала тихо: – Як же він, такий ревнивець, тебе відпускає? (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах