резонерство
РЕЗОНЕ́РСТВО, а, с.
1. Схильність до довгих повчальних промов і просторікувань.
2. збірн. Довгі повчальні промови і просторікування.
— Ви тільки й зугарні, що резонерство та казуїстику розводити! (Крим., Вибр., 1965, 320);
Ми говорили про те, що не в резонерстві ідейна сила роману, а — в розкритті ідей (Смолич, Перша книга, 1951, 55);
Комедія не терпить резонерства. Сміх умирає там, де з’являється неприховане моралізаторство і тенденція, що випирає назовні (Мист., 3, 1964, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- резонерство — резоне́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- резонерство — -а, с. 1》 Схильність до довгих повчальних промов і просторікувань. 2》 збірн. Довгі повчальні промови і просторікування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- резонерство — РЕЗОНЕ́РСТВО, а, с. 1. Схильність до довгих повчальних промов і просторікувань. 2. збірн. Довгі повчальні промови й просторікування. – Ви тільки й зугарні, що резонерство та казуїстику розводити! (А. Словник української мови у 20 томах