1. Словник української мови в 11 томах

резонувати

РЕЗОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. неперех. Створювати резонанс (у 1 знач.).

Ми зневажливо штовхаємо ногами іржаве кермо, воно рипить, ми ворушимо вісь гвинта, вона злегка гуде, резонуючи в порожній середині (Ю. Янов., II, 1958, 46);

Звук був різкий, настирливий, здавалось, череп від нього дрібно тремтів резонуючи (Кол., Терен.., 1959, 210).

2. перех. Робити сильнішим, підсилювати звук.

Вони [співці] тримали напоготові перед обличчям бляшані стябла в яскравих квітах, щоб тими стяблами резонувати голос (Ле, Міжгір’я, 1953, 16);

Будинок стоїть на розі людної вулиці й прекрасно резонує звуки (Ю. Янов., II, 1958, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. резонувати — резонува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. резонувати — п-к -УЮЧИЙ, що резонує, здатний резонувати, резонатор, резонаторний. Словник синонімів Караванського
  3. резонувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Створювати резонанс (у 1 знач.). 2》 перех. Робити сильнішим, підсилювати звук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. резонувати — РЕЗОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Створювати резонанс (у 1 знач.). Ми зневажливо штовхаємо ногами іржаве кермо, воно рипить, ми ворушимо вісь гвинта, вона злегка гуде, резонуючи в порожній середині (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. резонувати — Резонува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)