рельєф
РЕЛЬЄ́Ф, у, ч.
1. Скульптурне зображення на площині.
Скульптура поділяється на два основні види: круглу скульптуру, твори якої можна оглядати з усіх боків, і рельєф, в якому об’ємне зображення розміщене на площині (Наука.., 6, 1963, 55);
Користуючись комбінованою технікою високого рельєфу і кольорової мозаїки, художники відтворили символи життя — сонце, землю й воду (Мист., 1, 1969, 17);
Особливо захоплювався Равич карбувальним рельєфом, який створює чудову гру світлотіні і надає виробам пишної декоративності, властивої стилю барокко (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 68);
// спец. Скульптурний витвір з випуклим або заглибленим зображенням на площині.
Композиції і рельєфи з фаянсу.. відзначаються багатством фантазії і вигадки, творчим переосмисленням традицій народного мистецтва (Мист., 4, 1968, 40).
2. Сукупність нерівностей на земній поверхні.
Великі землетруси істотно змінюють рельєф земної кулі (Наука.., 7, 1961, 52);
Бездоріжжя та різко пересічений рельєф, що обмежує огляд і обстріл, змусили стрілецькі підрозділи користуватися найбільш легкими і рухливими артилерійськими системами (Гончар, III, 1959, 113);
Завдяки супутникам вдається простежити вплив рельєфу місцевості на розподіл хмарності (Рад. Укр., 27.VII 1967, 3).
3. перен. Те, що помітно вирізняється з однорідних предметів, явищ.
На скалі.. різким рельєфом малюється камінь із висіченим хрестом на нім (Хотк., II, 1966, 283).
Значення в інших словниках
- рельєф — рельє́ф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- рельєф — [реил'йеф] -фу, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іў Орфоепічний словник української мови
- рельєф — -у, ч. 1》 Скульптурне зображення на площині. || спец. Скульптурний витвір із випуклим або заглибленим зображенням на площині. 2》 Сукупність нерівностей на земній поверхні. Техногенний рельєф — рельєф, утворений в результаті промислової діяльності людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рельєф — Опуклість, (різьбар.) горорізьба Словник чужослів Павло Штепа
- рельєф — РЕЛЬЄ́Ф, у, ч. 1. Скульптурне зображення на площині. Скульптура поділяється на два основні види: круглу скульптуру, твори якої можна оглядати з усіх боків, і рельєф, в якому об'ємне зображення розміщене на площині (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- рельєф — рельє́ф (франц. relief, від лат. relevo – піднімаю) 1. Сукупність різноманітних за формою, величиною і походженням нерівностей земної поверхні. 2. Опуклість. 3. Опукле скульптурне зображення на площині (напр., барельєф, горельєф). Словник іншомовних слів Мельничука
- рельєф — Опукле скульптурне зображення на площині (у камені, металі, дереві), призначене винятково для оглядання спереду; за ступенем опуклості скульптури розрізняють: низький р. (барельєф), високий р. (горельєф) і увігнутий р., або контррельєф (композиція заглиблена відносно тла). Універсальний словник-енциклопедія
- рельєф — Рельє́ф, -фа і -фу; -є́фи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рельєф — (фр. < італ. — виступ, опуклість) 1. Сукупність нерівностей земної поверхні. 2. Випукле скульптурне тематичне або орнаментальне зображення на поверхні. По його відношенню до тла і матеріалу виконання існують наступні: ~ високий — докл. див. горельєф. Архітектура і монументальне мистецтво