ремісникувати
РЕМІСНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Займатися ремеслом (у 1 знач.).
— Раніш король забороняв нам ремісникувати, і ми мусили жити з самого лихварства (Тулуб, Людолови, І, 1957, 118).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ремісникувати — ремісникува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- ремісникувати — див. працювати Словник синонімів Вусика
- ремісникувати — -ую, -уєш, недок., розм. Займатися ремеслом (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ремісникувати — РЕМІСНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Займатися ремеслом (у 1 знач.). – Раніш король забороняв нам ремісникувати, і ми мусили жити з самого лихварства (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
- ремісникувати — Ремісникува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)