ремісникувати
РЕМІСНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Займатися ремеслом (у 1 знач.).
– Раніш король забороняв нам ремісникувати, і ми мусили жити з самого лихварства (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ремісникувати — ремісникува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- ремісникувати — див. працювати Словник синонімів Вусика
- ремісникувати — -ую, -уєш, недок., розм. Займатися ремеслом (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ремісникувати — Ремісникува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ремісникувати — РЕМІСНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Займатися ремеслом (у 1 знач.). — Раніш король забороняв нам ремісникувати, і ми мусили жити з самого лихварства (Тулуб, Людолови, І, 1957, 118). Словник української мови в 11 томах