рефлекс
РЕФЛЕ́КС, у, ч.
1. фізл. Реакція живого організму людини чи тварини на зовнішнє подразнення, яка відбувається за участю центральної нервової системи.
Кожна реакція організму тварини відбувається за принципом рефлексу, тобто є відповіддю на зовнішні впливи. (Психол., 1956, 9);
Вперше ідея рефлексу до вивчення психічної діяльності була застосована І. М. Сєченовим (Наука.., 2, 1960, 50);
Змучений вкрай Смаковими рефлексами, Кинув [виделку] на стіл: — Щоб ти [повар] сказився з своїми біфштексами! Цупиш, гризеш, як постіл! (С. Ол., Вибр., 1959, 203);
// Несвідома мимовільна реакція, викликана зовнішнім подразником.
І знову (це вже було рефлексом) вона посміхнулася, але в той же час погасила усмішку, поправила волосся, що впало на обличчя (Тют., Вир, 1964, 425).
∆ Безумо́вний рефле́кс див. безумо́вний;
Ланцюго́вий рефле́кс див. ланцюго́вий;
Умо́вний рефле́кс див. умо́вний.
2. мист. Зміна забарвлення предмета, яка виникає, коли світло, відбившись від навколишніх об’єктів, падає на цей предмет.
Мряка поволі підносилася, а, пронизана червоним блиском, зависала над могилами рожевим рефлексом, як мрії, надії й бажання молодості (Кобр., Вибр., 1954, 186);
Жовтаво-червоні відтінки на верхів’ї дерев, що були ніби рефлексами сонця над заходом, свідчили про прив’ядання в природі (Вільде, Сестри …, 1958, 24).
3. Наслідок, результат чого-небудь; вторинне явище, викликане іншим явищем.
Такий був перший організаційний рефлекс нашого міста на визволення (Тудор, Вибр., 1949, 345);
Встановленим фактом є зв’язок уражень глоткових мигдаликів з ураженням серця, так званий тонзило-кардіальний рефлекс (Знання.., 12, 1966, 4);
// Вплив чого-небудь на щось.
Ми мусимо бачити у «Народних оповіданнях» [М. Вовчка] більш мимовільний рефлекс російської літератури школи Тургенєва (Драг., І, 1970, 157).
Значення в інших словниках
- рефлекс — рефле́кс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- рефлекс — г. відрух; п! РЕАКЦІЯ. Словник синонімів Караванського
- рефлекс — [реифлекс] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
- рефлекс — -у, ч. 1》 фізіол. Реакція живого організму людини чи тварини на зовнішнє подразнення, яка відбувається за участю центральної нервової системи. || Несвідома мимовільна реакція, викликана зовнішнім подразником. Безумовний рефлекс. Умовний рефлекс. 2》 мист. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рефлекс — (від лат. reflexus — згин, вигін) — основна форма нервової діяльності, закономірна реакція організму на зміни середовища або внутрішнього стану і пристосування до них, швидка відповідь на подразнення рецепторів. Всі... Словник-довідник музичних термінів
- рефлекс — РЕФЛЕ́КС, у, ч. 1. фізл. Реакція живого організму людини чи тварини на зовнішнє подразнення, яка відбувається за участю центральної нервової системи. Словник української мови у 20 томах
- рефлекс — рефле́кс (від лат. reflexus – згин, вигин, звертання назад) 1. Відбиття, наслідок, вторинне явище, що спричинюється іншим явищем. 2. Зміна тону або збільшення сили забарвлення предмета, яке виникає при відбитті світла, що падає від сусідніх освітлених предметів. 3. Див. рефлекси. Словник іншомовних слів Мельничука
- рефлекс — Реакція організму на подразники зовнішнього і внутрішнього середовища (напр., темп., дотик, звук, запах) через посередництво нервової системи; вроджені р. називаються безумовними, набуті — умовними (виробляються на підставі індивідуального досвіду). Універсальний словник-енциклопедія
- рефлекс — Рефле́кс, -кса; -ле́кси, -ксів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рефлекс — (лат. — відображення) Відсвіт кольору й світла від якого-небудь предмету, неба тощо, який падає на сусідній предмет. Застосовується відносно самої натури або її зображення. Відтворення... Архітектура і монументальне мистецтво