ридаючий
РИДА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до рида́ти.
Ридаюча дівчина і її старий батько були вже далеко (Фр., VII, 1951, 144);
— Траам-та, трам-та, тру-ру-ру-ра-рам!.. — несподівано ударила в безлюдні далі, у синє небо могучими згуками походного маршу дзвінка, ридаюча мідь (Вас., II, 1959, 45).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ридаючий — рида́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- ридаючий — РИДА́ЮЧИЙ, а, е. Який ридає. Ридаюча дівчина і її старий батько були вже далеко (І. Франко); – Траам-та, трам-та, тру-ру-ру-ра-рам!.. – несподівано ударила в безлюдні далі, у синє небо могучими згуками походного маршу дзвінка, ридаюча мідь (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах