ридаючий
РИДА́ЮЧИЙ, а, е.
Який ридає.
Ридаюча дівчина і її старий батько були вже далеко (І. Франко);
– Траам-та, трам-та, тру-ру-ру-ра-рам!.. – несподівано ударила в безлюдні далі, у синє небо могучими згуками походного маршу дзвінка, ридаюча мідь (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ридаючий — рида́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- ридаючий — РИДА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до рида́ти. Ридаюча дівчина і її старий батько були вже далеко (Фр., VII, 1951, 144); — Траам-та, трам-та, тру-ру-ру-ра-рам!.. — несподівано ударила в безлюдні далі, у синє небо могучими згуками походного маршу дзвінка, ридаюча мідь (Вас., II, 1959, 45). Словник української мови в 11 томах